Щемкі нотатки з виставки «Твоя улюблена страва». Та інші новини Меморіалу
«Дякую тобі, що обрав мене своєю мамою. Вибач, що уже 3 роки я не готую твої улюблені пиріжки. Але я намагаюся жити далі», – написала Олександра, мати полеглого героя з Кропивницького Євгенія “Вегана” Осієвського.
Цю записку залишила на стіні під час нашої виставки «Твоя улюблена страва». Серед сотні інших записок, де, приміром, є слова: «Батько, ти любив торт “Наполеон”, тепер і я. Кожен раз їм – і згадую про тебе», «Ми пам’ятаємо твої смаки: малина фірмова та печена риба. Марк. Назавжди в строю».
Я читаю ці записки, знімаючи їх зі стіни, бо сьогодні завершилася наша виставка у Музеї історії міста Києва, яка тривала у червні. За цей час її відвідав 2841 українець, які і заповнили нашу стіну відгуками, спогадами та улюбленими стравами своїх близьких.
У цій виставці мами полеглих героїв готували улюблені страви полеглих захисників та захисниць. Ці десять історій, які раніше ми публікували в цифровому просторі до Дня матері, тепер втілилися у просторі музею. Що тут можна було побачити? Спершу – мозаїку зі словом «пам’ять», бо саме так ми її складаємо: з архівних фото, спільних моментів і деталей життя. Пам’ять часто фрагментарна, вибіркова, іноді нечітка і складна.
Далі в цьому просторі – окремі «кухні», де кожна з мам ділиться стравою (ці відео ви можете переглянути тут). Це дуже персональний простір, куди в свій час допустили нас – а тепер і відвідувачів виставки. Кожен рецепт можна забрати із собою – щоб приготувати, наприклад, бенгальське карі в пам’ять про Леоніда «Лиса» Долгова. По центру цих кухонь – стіл пам’яті, із хлібом та соняхами, а часом маками.
Одна зі стін цієї виставки була з тканини. Через напівпрозору текстуру виступають світлини, накладаються одна на одну. Її підтримують звук (це «Світлий сум») і навіть запах (в цьому просторі пахне вишневим пирогом).
На відкритті, куди ми запросили учасниць проєкту, Ольга Гряник, мама оборонця Маріуполя Олександра Гряника, розказала дві щемкі історії. В нашому проєкті вона готувала млинці з малиновим варенням та сметаною, як любив Сашко. Перша з історій про те, що відео з приготуванням і спогадами побачила дівчина із Сакартвело – і в себе в пам’ять про Сашка засервірувала стіл із млинцями в його день пам’яті. А друга історія сталася, коли батьки Сашка організували чергове сходження у Карпати – син дуже любив гори. На сніданок в готелі всім учасникам запропонували саме млинці з малиновим варенням – це сталося незаплановано, але мало для всіх дуже великий сенс та цінність.
Ми продовжуємо вшановувати і любити, пам’ятати за приготуванням улюблених страв захисників та захисниць. Домашня кухня для українців - це справжня мова любові.
Гаяне Авакян, співзасновниця Меморіалу
Авторка проєкту Твоя улюблена страва
Дайджест Меморіалу
Спільно з родинами ми розповіли ще 173 життєписи полеглих захисників і захисниць і вбитих росією цивільних людей. На екранах у публічних просторах, на екрані каплички на Аскольдовій могилі, у потягах Інтерсіті, ТРЦ «Острів» в Одесі, ЦУМ.Київ, кінотеатрі «Жовтень», мережі кінотеатрів «Планета кіно» ми показати 25 історій захисників і захисниць.
Платформа Меморіал була представлена на міжнародному фестивалі документального кіно Docudays у Києві. Гаяне Авакян взяла участь в дискусії «Коли кіно пам’ятає. Як документалістика зберігає імена загиблих». Під час заходу діяла наша локація «Їх тут бракує», де можна було на знак пам’яті розмістити фото людини, вбитої у війні. Також були представлені пам’ятні книги, браслети і листівки, які створила команда Меморіалу.
Презентували документальну повість «Останній бій. Роботине». Репортаж розкриває історії Євгена Невинського (Карабаса), Влада Червінського (Чиріка), Максима Чудіновича (Чудіка), Олександра Цопи (Робінзона), Юрія Поліщука (Рината), які полягли в бою за село Роботине Запорізької області 27 липня 2023 року. Окремий розділ містить історії 200 захисників, які загинули в різні періоди оборони Роботиного.
Меморіал спільно з Київпрайд створили простір пам’яті полеглих захисників, які були частиною ЛГБТК+ спільноти. Охочі могли написати імʼя або позивний людини на стрічці та прив’язати до дерева.
Співзасновниця Меморіалу Гаяне Авакян була лекторкою у Літній школі «Уроки пам’яті», яку для вчителів історії Харківської та Чернігівської областей провели Український інститут національної пам’яті за підтримки програми «Партнерство за сильну Україну». Вона підготувала лекцію на тему «Діджиталізація пам’яті: між збереженням, доступністю та етичною відповідальністю».
Меморіал переміг в категорії Ідентичність+ в рамках нагороди Освіторія.Медіа award 2026. Мета відзнаки — зробити видимими освітні ініціативи, які формують майбутнє України під час війни та створюють реальні зміни для дітей, підлітків і освітян.
Відбувся лекторій Їжа і пам’ять у межах виставки Платформи пам’яті Меморіал «Твоя улюблена страва». Говорили про їжу як спосіб пам’ятати: про рецепти, що зберігають досвід війни, про хліб як символ дому, про кулінарну спадщину, яка передається через тісто і родинні історії. Дякуємо нашим лекторкам – Марії Банько @banko.mary та Юлії Аврорі Огородник @ogorodnyk – за глибоку й теплу розмову. І дякуємо всім учасницям, які були з нами цього вечора. Виставка «Твоя улюблена страва» тривала до 28 червня в Музеї історії міста Києва (вул. Богдана Хмельницького, 7), встигніть відвідати.
Меморіал став партнером створення Алеї Хоробрих для «Забігу Честі імені Рекрута». Цей меморіальний простір створили вперше. Подія відбулася у Києві 28 червня. Уздовж бігової траси розмістили більше сотні фотографій з іменами та псевдо полеглих українських захисників і захисниць. Поряд із ними учасники в тиші долали свої дистанції. «Забіг Честі ім. Рекрута» започаткували на честь військового журналіста, майора ГУР МО України Олексія «Рекрута» Чубашева. Захід організовують у співпраці з його дружиною Юлією Чубашевою.