Нова традиція на День вишиванки і виставка про пам’ять, збережену в простих домашніх стравах. Та інші новини Меморіалу
21 травня ми спільно з громадською організацією Всесвітній день вишиванки вперше організували акцію вшанування Вишита стрічка пам’яті. Хвилюючий та щемкий день, в якому пам’ять проявилася як дія, що здатна об’єднувати та підтримувати навіть у втраті.
Вишиті стрічки пам’яті з’явилися на Алеях Героїв у різних куточках України – у невеликих громадах, на площах обласних центрів; біля портретів героїв у школах, бібліотеках, вишах, на деревах, висаджених в пам’ять про полеглих. На Алеях Героїв ми побачили так багато людей у вишиванках, які прийшли вшанувати тих, кому завдячуємо нашою свободою. За кордоном стрічки пов’язували на прапори, облаштовували для цього символічні дерева, приносили портрети близьких людей, які загинули. Громада з ОАЕ привезла стрічки, які вишивали до цієї акції, в Київ, аби прикріпити власноруч на Алеї Героїв і так вшанувати захисників.
“Ідею цієї нової традиції ми, команда “Меморіалу”, шукали разом із громадською організацією “Всесвітній день вишиванки” – саме вони стали ініціаторами, адже хотіли додати у щорічний День вишиванки ритуал, який вшановуватиме пам’ять захисників і захисниць. Нам хотілося знайти дію, яка була би пов’язана і з вишивкою, і з пам’яттю, – зазначає Гаяне Авакян, співзасновниця Меморіалу, у своїй колонці для Української правди. – Цей ритуал також мав бути дуже простим. І водночас ця дія мала бути об’єднавчою. Не тільки для родин, які втратили найближчих. А й для людей, які хочуть вшанувати. Бо публічні місця пам’яті – це простори спільнот, нашої спільної втрати, яка складається з багатьох особистих”.
«У сам День вишиванки ми прийшли на Алею Героїв у Солом’янському районі Києва разом з Олександром Ткачуком, співзасновником Всесвітнього дня вишиванки, – пише Гаяне. – Спершу ми не знали, чи хтось узагалі прийде. Це завжди тривожний момент у нових ритуалах. Бо поки люди не прийшли й не зробили цю дію своїми руками, ритуалу ще не існує. Є тільки ідея, яка може відгукнутися або ні, ідея, яку можуть підтримати чи ні.
Першою прийшла жінка з трьома дівчатами-підлітками. Вони почали пов’язувати стрічки разом із нами. Вона говорила, що треба залишити одну стрічку, бо вони ще хочуть пов’язати її в іншому місці – для героя, якого також знають особисто. Потім несподівано прийшли школярі, цілих два класи, всі у вишиванках. У якийсь момент учителька підвела їх до портрета свого учня, полеглого героя, який теж був на цій Алеї. Вона почала розповідати про нього як про хлопця, якого вона пам’ятає маленьким, який колись так само сидів за партою в її класі.
Це був дуже щемкий момент, бо пам’ять тоді для них всіх перестала бути абстракною і далекою. Ось діти, які зараз ходять до школи. Ось учителька, яка пам’ятає свого учня. Ось портрет. Ось стрічка. Ось день, який ми звикли вважати святом. Ось слова вдячності тому, завдяки кому ці діти одягають в цей день ці вишиванки».
Дайджест Меморіалу
Спільно з родинами ми розповіли ще 167 історій полеглих захисників та захисниць та убитих росією цивільних людей. На екранах у публічних просторах, на екрані каплички на Аскольдовій могилі, у потягах Інтерсіті, ТРЦ «Острів» в Одесі, ЦУМ.Київ, кінотеатрі «Жовтень», мережі кінотеатрів «Планета кіно» ми показати 25 історій захисників і захисниць. Під час Церемонії нагородження лауреатів Премії імені Георгія Гонгадзе показали у відео 22 історії загиблих журналістів.
Презентували другу частину спецпроєкту «Люди, які працюють зі смертю». Це історії криміналістки з Харкова, керівника ритуальної служби з Бучанського району, водія рефрижератора місії «На щиті», розпорядниці крематорію та бойового медика, який провів на позиціях 471 день без ротації. Кожну історію доповнюють глибокі ілюстрації. Загалом спецпроєкт «Люди, які працюють зі смертю» вже зібрав 12 особистих досвідів.
Проєкт створено за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну».
Презентували Книгу пам’яті Берестинської громади. Спільно із журналісткою Берестин.info Діаною Золотухіною й жителями громади команда створила проєкт, де зібрала ключові події в громаді від початку повномасштабної війни, спогади представників влади, волонтерів, активістів. Проєкт також розповідає історії загиблих жителів громади – полеглих захисників та вбитих росією цивільних людей. Нині це 45 історій, які ми зібрали. Книгу можна доповнювати. Щоби додати історію загиблої людини, заповніть, будь ласка, гугл-форми на сайті Меморіалу або напишіть на пошту: info@memorial.ua.
Цей проєкт створено завдяки підтримці Міжнародного фонду «Відродження».
6 червня запрошуємо на виставку «Твоя улюблена страва» у Музеї історії міста Києва. Проєкт відбувається за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну». На виставці ви побачите історії улюблених страв Андрія «Джуса» Пільщикова, Олександра «Гряна» Гряника, Руслана «Варяга» Піскового, Валентини «Ромашки» Пушич, Леоніда «Лиса» Долгова, Віталія «Охотніка» Чернухи, Ігоря «Слона» Утюжа, Єгора «Іззі» Лубашева, Віталія «Хірурга» Харчука та Степана Чубенка. У відкритті візьмуть участь мами полеглих героїв.
Коли: 6 червня, 12:00
Де: Музей історії міста Києва, вул. Богдана Хмельницького, 7
Вхід вільний, за реєстрацією:https://forms.gle/QGL3dvN653hyGAFK7