Книга, яку важливо мати. 236 нових імен, які ми закарбували в жовні. Та інші новини Меморіалу
Коли на початку 2000-х років я навчалася журналістиці в Донецькому інституті, на парі ми обговорювали прочитану книгу, і раптом викладач запитав: «А хто б хотів у майбутньому написати книгу і про що вона була б?». Серед однокурсників почалася жвава дискусія, в яку я й не вникала.
Я ніколи не мріяла написати книгу. А тим паче про смерть, біль і мрії, яким не судилося збутися. Сьогодні ж я стала співавторкою книги «Оленівка. Злочин. Пам’ять. Поламана система». І пишаюся, що долучилася до цієї книги.
Мене звати Ганна Курцановська, я журналістка платформи пам’яті «Меморіал», яка працює в більшості з історіями полеглих оборонців Маріуполя.
29.07.2022. Добре пам’ятаю, як ми з колегами були в ступорі – чи вірити цим новинам? Через кілька днів стало зрозуміло, що це правда, яка ще раз свідчить – жорстокість росіян не знає меж.
Оленівка не відпускала. Мені хотілося знати, ким були люди, українські військовополонені, яких так підступно стратили. До перших роковин трагедії для видання Свої.Сіті я підготувала спецпроєкт «Оленівка. Їх вбили, бо не могли перемогти на полі бою». Через рік наша команда із цим спецпроєктом отримала нагороду в журналістському конкурсі «Честь професії».
Невдовзі у платформі Меморіал виникла ідея створити книгу у пам’ять про загиблих в Оленівці. Щоб на папері увічнити всіх, хто не повернувся з «бараку 200» живими.
Завдяки співпраці видавництва The Ukrainians publishing, Медійної ініціативи за права людини та платформи Меморіал цього року книга «Оленівка. Злочин. Пам’ять. Поламана система» побачила світ. Це хронологія злочину та меморіал загиблим. Я стала співавторкою, написавши про тих, хто загинув 29 липня 2022 року в Оленівці.
Мій розділ – це життєписи воїнів. Кожну історію я проживала разом із матерями, дружинами, сестрами, дітьми.
Кілька історій я так і не написала – попри збіг ДНК матері продовжують чекати своїх дітей живими…
Із частиною родин загиблих ми стали друзями і продовжуємо спілкування. Вони дякують за книгу, а я – за довіру.
Знаю, що багато рідних не змогли прочитати книгу. Вони казали: «Потім, не зараз. Занадто боляче». Зізнаюся, що і я не до кінця прочитала вже надруковану книгу…
Та вона важлива не тільки з погляду читання сьогодні, вона важлива як місце, де зберігається пам’ять для майбутнього. Важливо мати її у своїй бібліотеці як меморіал і як доказ, що ми не забудемо.
Дайджест Меморіалу за жовтень
Сьогодні на Меморіалі більше 11 000 історій пам’яті. 236 життєписів полеглих військових та убитих цивільних ми написали та додали на платформу в жовтні.
103 нові звернення отримали. Дякуємо всім, хто довіряє нам історії про своїх рідних.
Підготували 23 відео для демонстрації у публічному просторі: на екранах ТРЦ, кінотеатрах, потягах.
Підготували три відео про загиблих українців для Хвилини мовчання: їх показали на конференціях Insciense та Forbes.
Підписали меморандум із Херсонською ОВА – щоби спільно вшановувати пам’ять загиблих жителів області
На могилі братів Романа та Василя Ратушних встановили QR-код на репортаж-легенду платформи Меморіал.
Комунікаційниця Саша Соколовська представила Меморіал на міжнародній науковій конференції INSCIENCE. Під час заходу діяв стенд «Їх тут бракує», де можна було вшанувати пам’ять загиблих науковців. Також на події охочі могли зробити благодійний внесок на роботу платформи, за донат можна було отримати меморіальну продукцію – книги, листівки, браслети. На цій події відвідувачі задонатили на діяльність Меморіалу 19 205 гривень.
Саша Соколовська презентувала Меморіал на події «Повстанська Ватра» від Молодіжного націоналістичного конгресу.
Керівниця Меморіалу Гаяне Авакян виступила з публічним інтерв’ю у Музеї історії міста Києва. Зустріч організована у межах циклу інтерв’ю, які проводить Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Говорили про формати пам’ятання; підхід до створення Національного архіву (депозитарію) історій про війну; як Меморіал пропонує нові, недержавні та неформальні практики вшанування.
Також Гаяне презентувала Меморіал на форумі освітян Освіта Дивосвіту, де зібралося 600 учасників. Керівниця Меморіалу взяла участь у панельній дискусії «Приховане ім’я війни».
На початку жовтня Гаяне долучилася до Міжрегіонального форуму з політики меморіалізації на місцевому рівні, який організували Polaris та Всеукраїнська асоціація ОТГ.
Керівниця моніторингової команди Меморіалу Оля Піліщук розповідала про нову культуру пам’яті для подкасту «Студії пам’яті». У ньому обговорювали, як цифрові інструменти, від онлайн-баз і QR-кодів до відео на екранах у потягах та кінотеатрах, перетворюють статистику на імена, а дані – на живі спогади.
Пам’ять – це дія.
Дякуємо всім, хто підтримує платформу Меморіал.