Так працює пам’ять, що йде від самого серця: Стіл пам’яті 2025 та інші підсумки місяця платформи Меморіал
Друзі, привіт! Раніше ми писали вам листи про нашу роботу від імені всієї команди. А тепер хочемо познайомитися ближче і розповідати про нашу роботу через особистий досвід та емоції.
Сьогодні з вами на зв’язку комунікаційниця Саша Соколовська. Ви могли чути мій голос, телефонуючи до платформи Меморіал, а ще я щотижня пишу або телефоную родинам полеглих і так разом ми готуємо відео для демонстрації на екрані ТРЦ Gulliver і ЦУМ.Київ у столиці, в потягах інтерсіті, в ТРЦ Острів в Одесі, в кінотеатрах мережі Планета кіно. І щоразу, коли платформа запускає новий проєкт – я спілкуюся з усіма медіапартнерами і пишу безліч листів та повідомлень, розповідаючи про нас іншим та запрошуючи разом створювати культуру пам’яті.
Серпень для мене – місяць, коли всі зусилля віддала акції «Стіл пам’яті». Минулого року ми вперше підтримали Марію Грабар, що ініціювала цю акцію у пам’ять про свого чоловіка Іллю Грабара та всіх полеглих героїв. Тоді я відповідала за комунікації, та насправді я щиро хотіла бути залученою більше і допомагати колегам з офісу, знати усі процеси. Тож цього року я повністю присвятила себе цій важливій акції. Вона стала ще більшою ніж торік – масштаб зріс із 800 закладів у 2024-му до більше 3000 учасників цьогоріч.
І з офісу мені часто доводилося йти вже пізно ввечері. У нас ламалися принтери, запізнювався друк. Нам не вистачало годин у добі. І ледь тримався наш ліфт від усіх коробок із відправленням.
Хочу поділитися з вами трьома найсильнішими враженнями.
🌻Масштаби спілкування та відповідальності: цього року ми вирішили залучити до акції не лише заклади ресторанного бізнесу, а й заклади культури, освіти і військові підрозділи. На початку місяця я мала зустріч із нашою шеф-редакторкою Юлею Лозинською, щоб обговорити всі можливості залучення учасників. Ми переглядали один із наших робочих планів і я пожартувала, що ще ніколи не бачила своє ім’я так часто, як у цьому документі! Листи до колишніх учасників акції та постійна активна комунікація з новими, спілкування з рестораторами та власниками ресторанних медіа чи соцмереж, комунікація з регіональними та національними медіа, спілкування з родинами, які цікавилися акцією, з бібліотеками, книгарнями, обласними військовими адміністраціями, освітніми спільнотами – мабуть, так багато я ще не спілкувалася, як під час підготовки до акції!
🌻Масштаби відправки: усі дні підготовки нам допомагали волонтери, які захоплювали своїм ентузіазмом. А 26 серпня ми зрозуміли, що ледь встигаємо підготувати до відправки ще 100+ пакувань.Тоді ми активізували всіх-всіх колег, наших помічників і таки встигли зробити всі необхідні ТТН та запакувати відправлення. А наступного дня ми з моєю колегою Настею Чак удвох самі несли цю важкеньку коробку до поштового відділення, щоб вона встигла приїхати до учасників, що чекали на матеріали для свого Столу пам’яті. Дорогою до пошти ми з Настею передавали коробку одна одній, щоб трохи відпочили руки. Нас переповнювали емоції від усвідомлення масштабу та важливості цієї події!
🌻29 серпня. Масштаби турботи і поваги до пам’яті: я пообіцяла рідним, які не можуть особисто вписати імена на листівках Столів пам’яті, що відвідаю заклади, щоб записати їх замість них. Так я побувала в усіх закладах поблизу нашого офісу.
А в самому офісі Стіл пам’яті присвятили моєму батькові – Андрієві Соколовському. Мій тато з Полтавщини, жив і працював у Києві. Він займався йогою, обожнював природу, любив філософські та психологічні книги. Був дуже добродушним, завжди годував безпритульних котів. Неймовірно цінував свого рудого котика, на честь якого назвав себе Андрій Соколовський «Рудий кіт». Тато став на захист України і поліг 1 квітня 2022 року під Авдіївкою, йому було 48 років.
Поряд із іменем мого батька на листівці пам’яті колеги вписували імена своїх загиблих друзів, знайомих, героїв матеріалів... Марія Грабар вписала ім’я Іллі.
Продавчині квітів розповідали мені, що у них закінчилися всі соняхи, бо заклади купували їх для сервірування столів.
Я щиро вірю, що важливо нести пам’ять у суспільство, бо лише так ми здатні вийти за межі свого особистого болю. І започаткувати традиції пам’яті, які будуть підтримувати кожен і кожна та всі ми разом.
Дайджест серпня від команди Меморіалу
Понад 150 історій пам’яті ми опублікували на платформі Меморіал та наших соцмережах – про полеглих військових і загиблих цивільних. 200 нових заявок на публікацію отримали. Дякуємо вам, що довіряєте нам історії про своїх близьких.
Спільно з ЛУН.Місто та KSE створили мапу ініціатив пам’яті, до якої додали перші 50 геолокацій. Мапа інтерактивна й буде доповнюватися, ми розкажемо про цей проєкт більше у нашому наступному листі.
Розповіли 24 історії героїв у відео для публічного простору. Відео пам’яті показали в потягах Інтерсіті, на екрані ТРЦ Gulliver, ТРЦ Острів в Одесі, у кінотеатрах Планета кіно і Жовтень, а ще – під час форуму Forbes та на екрані ТРЦ ЦУМ.Київ.
Почали демонструвати ролики пам'яті на екрані, що на території Аскольдової Могили. Для демонстрації передали 100 роликів про захисників України.
У межах кампанії Донат на пам’ять створили та презентували дві сторінки пам’яті: на честь Олексія Суботи і Данііла Конделя.
Меморіал приєднався до зустрічі про культуру пам’яті для бізнесів, що підписали Принципи бізнесу, дружнього до ветеранів і ветеранок. Говорили про один із найважливіших принципів:«Шанувати пам’ять загиблих працівників(-ць)». Меморіал спільно із організацією Вшануй стали партнером події. Наша колега Гаяне Авакян була модераторкою розмови з рідними полеглих героїв: Світланою Поваляєвою, матір'ю полеглих братів Романа і Василя Ратушних, Лілією Авер'яновою, матір'ю пілота Андрія «Джуса» Пільщикова, Марією Грабар, дружиною захисника Іллі Грабара. Організували зустріч для бізнесів Старлайт.медіа, Міністерство у справах ветеранів та Forbes.
Провели два тренінги для громад – у Вінниці і Дніпрі. Ветерани, члени родин загиблих, представники місцевої влади та громадські активісти говорили про пам’ять. Зустрічі відбулися в межах програми БФ Право на захист “Підтримка ветеранів та членів їхніх сімей” у партнерстві з Платформою пам’яті Меморіал. Ми шукали відповіді на непрості питання: як говорити про втрати, щоб це було чесно й водночас корисно для майбутнього? Як створювати локальні політики пам’яті? Як перетворювати біль на спільну дію? Ми відкриті до співпраці з громадськими організаціями та органами місцевого самоврядування, для яких пам’ять важлива.
Якщо маєте запит на проведення такого тренінгу – пишіть нам info@memorial.ua.